Один из моих любимых стихов украинской поэтессы Лины Костенко. И ОЧЕНЬ НЕПОЭТИЧЕСКИЙ перевод на русский (чтобы ничего не потерять).

КОЛЬОРОВІ МИШІ

Давно
___іще в шістсот якомусь році,
ну, цебто більш як три віки тому,
коли носили шпаги ще при боці
і розважали стратами юрму,
коли відьом палили при народі,
коли наук не знали ще ладом, -

кажу, давно, кажу, у Вишогроді
підсудна Анна стала пред судом.

Було тій Анні, може, десять рочків.
Її привів розлючений сусід.
Багряне листя, кілька тих листочків,
останнє листя із кленових віт
було на стіл покладене, як доказ,
і шаруділо тихо на сукні.
Осіннє сонце, яблуко-недоквас,
стояло в голих кленах у вікні.

І той сусід сказав тоді у тиші:
- Панове судді! Я її привів.
Вона робила... кольорові миші
з оцих ось жовтих і сухих листків.
Ото складе листочок до листочка,
два рази хукне – так і побіжать.
У меня діти, в мене син і дочки,
у них цяцьки так жужмом і лежать.
Вони були нормальні і здорові,
а ця чаклунка збила їх з пуття.
Вночі ім сняться миші кольорові.
Од тих мишей немає нам життя!

Тоді суддя в судейскій чорній мантії
сказав:
________Життя – це справа без гарантії.
Чаклунок ми караєм по закону.
Перехрестіться, пане, на ікону.
Скажіть суду: вона із димаря
вночі літала чи згасила зірку?
Чи вам ті миші згризли сухаря,
а чи прогризли у підлозі нірку?

Сусід сказав, що миші ті якраз
такої шкоди не чинили зрозу,
що в господарстві наче все гаразд,
а йдеться швидше про моральну шкоду.

Суддя спитав: - Вони на вас гарчать?
-Та, - каже, - ні. Але вони якраві. –
Два рази хукнув писар на печать.
Сиділа тихо дівчинка на лаві.

Був сірий день. І сірий був сусід.
І сірий стіл. І сірі були двері.
І раптом нявкнув кольоровий кіт.
Залив чорнилом вирок на папері.

ЦВЕТНЫЕ МЫШИ
Давно
___ еще в шестсот каком-то там году,
ну, то есть, больше чем три века назад,
когда еще носили шпаги на боку
и развлекали казнями толпу,
когда ведьм жгли при народе,
когда наук не знали еще толком, -

говорю, давно, говорю в Вышогроде
подсудимая Анна встала пред судом.

Было той Анне, может, десять лет.
Ее привел разозленный сосед.
Багряные листья, несколько листочков,
Последние листья с кленовых веток
были на стол положены, как доказательство,
и шарудели тихо на сукне.
Осеннее солнце, яблоко-недоквас,
стояло в голых кленах в окне.

И тот сосед сказал тогда в тишине:
- Господа судьи! Я ее привел.
Вона делала… цветных мышей
из этих вот желтых и сухих листков.
Вот сложит листочек к листочку,
два раза дыхнет – так и побегут.
У меня дети, у меня сын и дочки,
у них игрушки так ворохом и лежат.
Они были нормальные и здоровые,
а эта колдунья сбила их с пути.
По ночам снятся им мыши цветные.
От тех мышей нет нам жизни!

Тогда судья в судейской черной мантии
Сказал:
______ Жизнь – это дело без гарантии.
Колдуний мы наказываем по закону.
Перекреститесь, господин, на икону.
Скажите суду: она из трубы
ночью вылетала или потушила звезду?
Или вам эти мыши сгрызли сухарь,
или прогрызли в полу норку?

Сосед сказал, что мыши те как раз
такого вреда не делали сроду,
что в хозяйстве вроде все в порядке,
а речь скорее о моральном ущербе.

Судья спросил: - Они на вас рычат?
- Нет, - говорит. – Но они яркие. –
Два раза дыхнул писарь на печать.
Сидела тихо девочка на лавке.

Был серый день. И серый был сосед.
И серый стол. И серые были двери.
И вдруг мяукнул цветной кот.
Залил чернилами приговор на бумаге.